Епіретинальний фіброз

Що таке епіретинальний фіброз

Епіретинальний фіброз (його ще називають "целофанова ретинопатія") – досить поширене вікове захворювання, що повільно прогресує і викликає значне погіршення зору. Розвивається зазвичай у людей від 65 років і старше. Його характерною ознакою є утворення біля макули (центральної зони сітківки) павутиноподібного білястого утворення – епіретинальної мембрани. Вона являє собою тонку прозору плівку, яка з'являється безпосередньо над макулою. Виглядом і блиском плівка нагадує целофан, звідки й походить друга назва хвороби. Ця плівка впливає на сітківку, стягуючи її, через це на сітківці утворюються «зморшки» й «складки». Поступово, з розвитком хвороби, мембрана стає жорсткою і товстою. Такі зміни можуть стати причиною фіброзних змін і набряку сітківки, а також призвести до її розриву. Внаслідок цих процесів пошкоджуються фоторецептори клітин сітківки, що призводить до зниження світлочутливості і гостроти зору.

Чому утворюється епіретинальна мембрана

Дослідження показують, що в складі епіретинальної плівки (мембрани) зустрічаються клітини пігментного епітелію сітківки, склоподібного тіла, фіброцити, макрофаги, колагенові клітини. Зазвичай виникнення цього утворення (мембрани) пов'язано з наявністю у людини якогось захворювання органа зору (розрив сітківки, діабетична ретинопатія, тромбоз центральної вени сітківки та її гілок, відшарування склоподібного тіла тощо). Також сприяти розвитку епіретинального фіброзу можуть крововиливи та запальні процеси в оці. Але найчастіше ця патологія виникає ніби «на рівному місці», безпідставно. В такому разі епіретинальну мембрану називають «ідіопатичною» (тобто невідомого походження) і пов'язують з віковими змінами в організмі.

Симптоми епіретинального фіброзу

Через місце розташування плівки (над макулою) більш за все при цій патології страждає центральний зір. Тому симптомами епіретинального фіброзу є:

• зниження гостроти зору;
• затуманення зору;
• спотворення контурів предметів і зображення в цілому (наприклад, прямі лінії здаються хвилеподібними або вигнутими);
• двоїння (зберігається навіть у разі, якщо закрите друге око).

Діагностика захворювання

Визначити наявність епіретинальної мембрани може лише лікар-офтальмолог: під час огляду очного дна (офтальмоскопії) буде помітним поблискування плівки, якщо вона присутня. Але оскільки на ранніх стадіях розвитку патології її важко діагностувати, лікар може вдатися до сучасних офтальмологічних методів обстеження, зокрема до оптичної когерентної томографії. Це допоможе розпізнати структуру плівки, її розташування і визначити, чи викликало її утворення зміни сітківки (розрив, набряк).

Серед інших методів, які допоможуть у встановленні діагнозу, тест з сіткою Амслера. Якщо при погляді на неї пацієнт помітить викривлення ліній, діагноз підтверджується. Цей тест також є гарним методом самоконтролю.

Лікування епіретинального фіброзу

Ця патологія має тільки один метод лікування – оперативне втручання (вітректомія) для видалення епіретинальної мембрани. Після операції якість зору відновлюється не відразу, а поступово, протягом декількох місяців. Це пов'язано з тривалою регенерацією сітківки: для відновлення міжклітинних зв'язків між нейронами сітківки і зменшення набряку потрібен певний час, в кожному разі він є індивідуальним.