Макулярний розрив

Макулярний розрив та його причини

Макулярний розрив – це дефект центральних відділів сітківки, через який може погіршитись або зникнути центральний зір. Патологія може мати характер часткового чи повного розриву – залежно від кількості шарів сітківки, що залучені у процес. Розрив утворюється в центральних відділах сітківки (макулі) і виникає з різних причин, наприклад, внаслідок запалення або травми. Але основним чинником, що призводить до його появи, є природні процеси старіння організму, які викликають вікові зміни у сітківці. Здебільшого це захворювання виявляють у людей після 50-ти років, причому у чоловіків така патологія зустрічається рідше, ніж у жінок. Іноді макулярний розрив розвивається в обох очах. За статистикою, це відбувається більш ніж у 10% клінічних випадків.

Чому це відбувається

По мірі старіння людини зі склоподібним тілом відбуваються так звані інволюційні (дистрофічні) зміни. Його щільна желеподібна структура поступово розріджується і починає відшаровуватися від сітківки, з якою в нормальному стані воно пов'язане міцно у певних ділянках, зокрема в зоні макули. Інколи це відшарування вналідок вікових змін відбувається не повсюдно, і міцний зв'язок із сітчастою оболонкою залишається лише в макулярній ділянці, тоді як в інших місцях відбулося її відшарування. В результаті на макулу діє постійна сила механічного натягу, що, зрештою, призводить до її відриву й утворення макулярного отвору.

Якщо макулярний розрив стався через травму, його механізм дещо інший. Ударна хвиля, проходячи через очне яблуко, викликає розрив центральної сітківки (макули) у найтоншому її місці.

До формування вторинного макулярного розриву призводять деякі захворювання, як-от епіретинальний фіброз і вітреомакулярний тракційний синдром. Патологічні зміни відбуваються через утворення на поверхні сітківки мембран, які тягнуть її і таким чином призводять до формування макулярного розриву.

Симптоми макулярного розриву

Зазвичай це захворювання прогресує поступово і, відповідно, його симптоми також розвиваються повільно. Незважаючи на це, патологія має досить характерну клінічну картину.

Першим та найпоширенішим симптомом макулярного розриву є порушення зору (ділянка макули відповідає за предметний зір). Оскільки гострота зору на цьому етапі залишається досить високою, людину це захворювання спочатку не хвилює. Пацієнт практично не помічає змін, крім порушень під час читання (розмитість літер, контурів предметів). З розвитком хвороби з'являються додаткові симптоми: прямі лінії здаються вигнутими, стає складніше читати та працювати з дрібними деталями (наприклад, під час рукоділля), знижується світловідчуття. Характерною ознакою наскрізного розриву макули є «сіра пляма перед оком» і різке зниження гостроти зору вдалечінь.

За будь-якого з перерахованих вище симптомів без зволікання слід звернутися до лікаря-офтальмолога.

Діагностика макулярного розриву

Макулярний розрив діагностується під час проведення офтальмоскопії – огляду лікарем очного дна. Але оскільки на початковій стадії цю хворобу досить важко визначити, на допомогу лікарям

приходять сучасні офтальмологічні методи обстеження, як-от ОСТ-оптична когерентна томографія. За допомогою цього методу вдається точно визначити розміри та інші особливості макулярного розриву, а також оцінити стан патології в динаміці. Цінним діагностичним методом, а також методом самоконтролю при макулярному розриві є тест Амслера. При погляді на сітку Амслера пацієнти з макулярним розривом відзначають викривлення її ліній.

Важливо! Прогноз щодо відновлення зорових функцій тим кращий, чим раніше лікар діагностує захворювання та проведе правильне лікування.

Лікування макулярного розриву

У деяких випадках розриви макули не потребують лікування, оскільки можуть закритися самостійно. Але, як виявляється на практиці, щоб закрити розрив, поліпшити якість зору і підвищити його гостроту, часто все ж таки потрібна хірургічна операція — вітректомія. Сучасні методики та обладнання дають можливість повністю ліквідувати прояви та наслідки цього захворювання.

Операція з усунення макулярного розриву полягає в наступному. Спочатку видаляється склоподібне тіло (у максимально можливому обсязі). За допомогою спеціальних приладів (вітреотом, вітреальний пінцет) задню основу склоподібного тіла відокремлюють від сітчастої оболонки (видаляють задню гіалоїдну мембрану). Таким чином усувають натяг сітківки ока (тракції).

Потім за допомогою вітреального пінцета видаляють внутрішню межову мембрану. Такий «пілінг» дозволяє закрити отвір у макулі і є результативним у 95% випадків. Цей етап операції є найважливішим і найвідповідальнішим, тому потребує дуже високої кваліфікації хірурга.

Наприкінці операції проводять тампонаду вітреальної порожнини (заповнення очного яблука) газоповітряною сумішшю. Вона сприяє успішному загоєнню макулярного розриву, забезпечує склеювання країв і надійну адаптацію органа зору після операції. Після того, як ця суміш розсмокчеться, пацієнт зможе повернутися до нормального, повноцінного способу життя.